Біографія
Миха́йло Федо́тович Слабошпи́цький (*28 липня 1946, Мар’янівка, Черкаська область) — український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч.
Закінчив факультет журналістики Київського університету, працював кореспондентом, був редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України», журналу «Вавилон-XX».
З 1995 року — виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва «Ярославів Вал».
Співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.
Від 2006 року секретар ради Національної спілки письменників України.
Батько кіносценариста й режисера Мирослава Слабошпицького та відомої журналістки Іванни Слабошпицької.
Автор книг «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», «Никифор Дровняк із Криниці», «Веньямін літературної сім’ї (Олекса Влизько)», «З голосу нашої Кліо», «Українські меценати», «Українець, який відмовився бути бідним» (про Петра Яцика), «Пейзаж для Помаранчевої революції», «25 поетів української діаспори», багатьох дитячих оповідань. Його роман «Марія Башкирцева» виходив у перекладах французькою і російською мовами.
Автор понад двох десятків книжок для дітей та юнацтва, прози, публіцистики й літературної критики.
Книжка «Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші» була презентована у 2012 році в київській «Книгарні Є». У романі автор розповідає про події початку XX століття від імені Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Володимира Самійленка та інших постатей. Михайло Слабошпицький писав роман 5 років, матеріали до нього збирав близько 10.
У грудні 2015 року презентував у Києві книжку «Наближення до суті. Літературні долі» — про 35 письменників. Автор книжок «Протирання дзеркала» (2017) й «Тіні в дзеркалі» (2018).
Ведучий радіопередач «Екслібрис», «Прем’єра книги», «Нобелівські лауреати», «Літературний профіль».
Відзнаки
- Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005).
- Лауреат Літературної премії імені Лесі Українки (1993).
- Лауреат літературно-мистецької премії імені Олександра Білецького (1979)
- Лауреат літературної премії імені Олени Пчілки
- Лауреат літературної премії імені Братів Лепких (1998)
- Лауреат літературної премії «Берег надії» ім. Василя Симоненка (1999)
- Лауреат літературної премії «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця (2001)
- Лауреат літературної премії ім. Михайла Коцюбинського (2003)
- Лауреат премії імені Івана Багряного (2007)
Одружений учетверте. Має дітей від двох дружин. Старший син Мирослав — режисер, відомий за фільмом «Плем’я»(мати Людмила Пилипівна Слабошпицька — головний редактор дитячого видавництва «Махаон»),який у 2014 році здобув три нагороди Каннського кінофестивалю. Донька Іванна працює журналісткою, син Святослав — бізнесмен.