Біографія
Андрій Любка ( 3 грудня 1987, Рига, Латвія) — український поет, перекладач і есеїст.
Народився в Ризі. Довгий час мешкав у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчив Мукачівське військове училище. У 2009 році закінчив українську філологію Ужгородського національного університету, у 2014 — балканістику Варшавського університету.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007), «ТЕРОРИЗМ» (2008), “Сорок баксів плюс чайові”, книжки прози «КІЛЕР. Збірка історій» (2012, ЛА «Піраміда», Львів), книжки есеїв і колонок “Спати з жінками” (2014, Meridian Czernowitz і “Книги-ХХІ”), роману “Карбід” (2015, фіналіст конкурсу “Книга року Бі-Бі-Сі”)? збірки оповідань “Кімната для печалі” (2016, Meridian Czernowitz) та збірки історій “Саудаде” (2017, Meridian Czernowitz).
У травні 2013 року в польському видавництві “Biuro literackie” (Вроцлав) вийшла збірка оповідань автора у перекладах Богдана Задури – “Killer”, у 2016 році в люблінському видавництві “Warsztaty Kultury” вийшов “Karbid”, це видання у 2017 році стало фіналістом престижної центральноєвропейської премії ANGELUS. У 2018 році польською вийшла збірка оповідань „Pokój do smutku” (Кімната для печалі”).
У 2012 році в австрійському видавництві «BAES» видано збірку віршів автора, перекладених німецькою мовою — «Notaufname».
Учасник багатьох українських та міжнародних культурних заходів в Україні, Німеччині, Чехії, Польщі, Латвії, Литві, Росії, Сербії, Македонії, Чорногорії, Австрії, Туреччині, Швеції та Бразилії (у Берліні, Москві, Варшаві, Києві, Празі, Стамбулі, Кракові, Інсбруку, Ляйпціґу, Львові, Одесі, Харкові, Струзі, Подґоріці, Новому Саді, Мюнхені, Охриді, Вільнюсі, Дармштадті, Тірадентесі, Стокгольмі, Ріо-де-Жанейро та ін.).
Гостьовий редактор спеціального числа польського журналу «Tygiel Kultury», присвяченого сучасній українській культурі (Лодзь, 2010), та спецвипуску про Україну до сербської щоденної газети “Данас” (Белґрад, 2016).
Член Українського центру міжнародного PEN-клубу.
Переклав із польської чотири збірки віршів видатного польського поета Богдана Задури, які у 2012 році вийшли у видавництві «Піраміда» книгою «Нічне життя» (вибрані поезії останніх років), книжку нагороджено літературною премією ім. Г.Сковороди. У 2015 році переклав книжку вибраних віршів Богдана Задури “Найгірше позаду”.
У 2014 переклав книжку польської репортерки Лідії Осталовської “Акварелі” про життя Діни Ґотлібової та долю ромів під час та після Другої світової війни (Видавництво Книги-ХХІ і Meridian Czernowitz, 2014).
У 2016 році переклав із сербської роман “Комо” Срджана Валяревича, з хорватської – поетичну збірку Марка Поґачара “Людина вечеряє в капцях свого батька”, з англійської – вірші кількох поетів для “Антології молодої поезії США”. У 2017 році переклав культовий роман сербського письменника Светислава Басари “Фама про велосипедистів”. У 2018 році в перекладі Андрія Любки вийшла книжка “Концерт” боснійського письменника Мухарема Баздуля. У 2019 році у “Видавництві 21” вийшов роман хорватського письменника Мілєнка Єрґовича “Батько” в перекладі Андрія Любки.
У 2012 році разом з Dj Dimka Special-K видав альбом аудіовіршів “Перед вибухом поцілуємося”, а в 2013 – альбом аудіопоезії “Я ненавиджу ранки”.
Колумніст видань Радіо Свобода, Збруч, День.
Вірші та переклади друкували у журналах «Київська Русь», «ШО», «Всесвіт», «Потяг-76», «Post-Поступ», альманахах «Джинсове покоління», «Карпатська саламандра», «Корзо», «Кур’єр Кривбасу» та ін.
Лауреат літературної премії «Дебют» (2007).
Лауреат літературної премії «Київські лаври» (2011).
Лауреат літературної премії Фонду Ковалевих (США) за найкращу прозову книжку року (2017).
Лауреат премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику (книжка “Саудаде”, 2017).
Гість письменницької резиденції, стипендіат «Homines Urbani» Stowarzyszenie Willa Decjusza в Кракові, Польща (2009).
Гість письменницької резиденції, стипендіат Ventspilshouse, Латвія (Вентспілс, 2010).
Стипендіат програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia», Варшава, Польща (2010 та 2012).
Гість письменницької резиденції, стипендіат Internationalen Haus der Autorinnen und Autoren Graz (Ґрац, Австрія, 2012).
Гість письменницької резиденції Baltic Centre for Writers and Translators (острів Ґотланд, Швеція, 2015).
Письменник-резидент в інституті New Europe College (Бухарест, Румунія, 2016).
Гість письменницької резиденції в місті Печ (Угорщина, 2016).
Володар CEI Fellowship Vilenica (Словенія, 2017).
Гість письменницької резиденції Kuća za pisce (Хорватія, 2018).
Гість письменницької резиденції KROKODIL (Сербія, 2019).
Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2009 та 2013».
Один із кураторів Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz (2014).
Один із організаторів акцій в Ужгороді на підтримку Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції. На президентських виборах уБілорусі в 2006 році юнак був спостерігачем на виборах та одним із групи радників кандидата в Президенти Аляксандра Мілінкевіча, брав участь у акціях протесту. Просидів 15 діб у білоруській в’язниці та був висланий з країни.
У 2006–2008 роках очолював Студентський Парламент Ужгородського Національного Університету.
У лютому 2012 року читачі порталу Мукачево.нет під час відкритого голосування обрали Андрія Любку «Найзавиднішим женихом Закарпаття».
У 2013 році Андрій зіграв головну роль (поета-ловеласа) в романтичному кліпі гурту “Rock-H” (Рокаш) на пісню “До милої”. У 2016 році посів 10-те місце в рейтингу “Топ-100: впливові люди Закарпаття”, який щороку укладають експерти ужгородської газети “Неділя”.
Окремі твори перекладено англійською, німецькою, китайською, португальською, російською, чеською, польською, сербською, македонською, литовською, словацькою, румунською та турецькою мовами.
Живе в Ужгороді. 31 серпня 2017 року одружився з Юлією Пелепчук.