Роботи
Подані нижче тексти захищено законом "Про авторське право і суміжні права". Копіювати чи розповсюджувати можна тільки з дозволу автора чи адміністрації сайту.
- З весною наодинці…
- Весняний верлібр
- Є у зимі щось таке невибачене…
- Осінь встеляє під ноги щастя багряне…
З весною наодинці. Мовчить вона і я…
Від березня до травня – квітуча самота…
Від німоти до крику – один лиш помах вій.
З тобою наодинці. Та ти, на жаль, не мій.
Тримай мене за руку, хоча б у снах своїх,
Лети мене до мрії, мандруй мене до втіх.
Малюй мене і втілюй, світи і окриляй,
Цілуй до напівсмерті і дихати не дай.
Не дай мені проснутись, і рук не відпусти,
Здається, аж до краю я можу так іти…
З весною наодинці. Про що вона мовчить?
Можливо, мною стати бажає хоч на мить?..
Пахне весною і трохи мріями,
нестрункими римами
будую свій новий ефір.
Тримаю у долонях ранок і вечір,
розкладаю на партитури
мелодію вітру –
у мене свої секрети з ним.
Як це добре: не знати, що чекає попереду,
але не впізнати своє "завтра" – поганий сюжет.
Плекай у серці вічний березень,
навіть якщо надворі невпевнений сонячний день.
Є у зимі щось таке невибачене,
Щось винувате і трохи вимучене,
Холодно сказане й кригою глянуте,
Вітром обпечене й сонцем обмануте.
А до весни іще зо три вічності –
Голі дерева і німому відчаї.
Чаєва чашка до дна наповнена,
Щойно заварена, мріє втомлено.
А до весни іще серце кригою
Тричі укриється, зійде відлигою…
Є у зимі щось таке приречене…
Чашка гаряча рятує втечею…
Осінь встеляє під ноги щастя багряне.
Сипле спогадом теплим, сном огортає.
Бабине літо тремтить в павутинні мрійливо,
Сонцем осяяне, чарами жовтня сповите, дрімає. .
Я не повірю – і спокій шукатиму в пледі із вовни.
Чай обліпиховий гріє майбутнім коханням.
Стишуйся, серцю, кроки почуй випадкові…
Осінь встеляє під ноги щастя багряне.
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.