Як зробити сучасну українську літературу видимою у світі

2021-07-08 05:00:00 Марія Бліндюк

Як змінилося місце української книжки на міжнародній арені за останні роки, як працює ринок купівлі прав і літературних агенцій та як саме може вплинути на ситуацію держава? Під час Х Міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал відбулася дискусія про те, як зробити сучасну українську літературу видимою у світі.

Модерувала розмову Вікторія Ма, виконавча директорка літературної агенції OVO. Журналістка Суспільне Культура занотувала найважливіше.

Ірина Прокоф’єва, керівниця програмного відділу Українського інституту: Український інститут проводить дослідження, наскільки українську культуру, зокрема літературу, знають у світі. Досліджували в Німеччині, Франції, Польщі, Угорщині, Японії.

У Німеччині відомі українські автори, які широко перекладаються німецькою: Андрій Курков, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан і Таня Малярчук. Причина обмеженої кількості імен – брак перекладів.

Натомість у Польщі література є головною сферою мистецтва, за якою ідентифікують Україну. Коли у фахових польських середовищах говорять про українську культуру, насамперед говорять про літературу. Так склалося через велику кількість перекладів, тісну співпрацю та якісну кооперацію.

На рівні держави вже запустили ініціативу Translate Ukraine Українського інституту книги – це важливо, адже після 2014 року зросла увага до української культури й літератури.

Вікторія Ма: У 2013 році було видано лише 10 перекладів з української мови, а у 2020 вже 173 назви, з яких 53 вийшли за підтримки грантової програми Українського інституту книги. Загалом в Україні у 2020 році видали 15 тисяч назв, з який п’ять тисяч – художня література, здебільшого романи. Отже, 173 переклади – це досі лише малий відсоток.

Олена Одинока, координаторка програми підтримки перекладів Translate Ukraine Українського інституту книги: Цього року програма проводитиметься вже вдруге. Минулого року на програму подали 84 заявки, а цього року їх уже 122. З усіх них технічний добір пройшли 113, а експертний добір – 90. Наступного року ще мають переглянути критерії добору книжок.

Програма Translate Ukraine компенсує витрати іноземних видавництв на купівлю ліцензії твору та на створення перекладу. Цього року видавництву можуть компенсувати до чотирьох тисяч євро. Серед пріоритетних видань були тексти Лесі Українки, Григорія Сковороди та Ліни Костенко.

За мовними ринками лідерами є Польща, США, Німеччина та Болгарія. Зросла кількість запитів на переклад дитячих книжок. А четверта частина видань – це нон-фікшн.

Вікторія Ма: Серед критеріїв добору книжок до програми є те, що видавництво має вже бути з досвідом видання перекладів із української, а перекладачі мають бути з досвідом перекладу книжок з української мови. З одного боку, це убезпечує якість видання й перекладу, з іншого – суттєво звужує потенційну кількість перекладів різними мовами.

Олена Одинока: Цього року ми зауважили, що мало перекладачів працюють у парі “українська мова” та “мова ринку перекладача”. Буває, надсилають резюме перекладача, а там тільки переклади з російської. Виникають запитання щодо компетенції перекладача.

Артем Чапай, письменник: Я бачу, як усе змінюється останніми роками. Раніше переклади відбувалися через дружбу й через Польщу. Якщо був польський переклад, можна було сподіватися на німецький.

Зараз на нову книжку відразу з’являються запити видавництв. І завжди цікавляться, чи підтримується книжка Українським інститутом книги. Тому державне фінансування перекладів украй важливе. Видавництву часто важко оцінити вартісність книжки, тому необхідно формувати експертну добірку назв. Адже видавництво ризикує, готуючи переклад і вкладаючи в нього великі кошти.

Наталія Мірошник, менеджерка з міжнародних прав видавництва Vivat: Перш ніж продавати права за кордон, необхідно розуміти, хто є цільовою аудиторією книжки. Потрібно йти у видавництво, яке зможе якнайкраще представити книжку в перекладі.

Потенційним іноземним видавцям необхідно донести, що українська книжка буде продаватися. Саме тому вони часто хочуть докладніше вивчити зміст книжки, оскільки анотації та презентації недостатньо. Тому необхідно складати синопсиси англійською мовою, перекладати уривок англійською, а найкраще – всю книжку.

Важливо розуміти менталітет потенційного видавництва-партнера, відвідувати ярмарки й обмінюватися досвідом.

Вікторія Ма: Лобіювати книжку іноземному видавцеві може знавець літератури й мови, якою написана книжка, а також літературні агенції. І міжнародні ринки здебільшого працюють саме через літературні агенції. Не менш важливі міжнародні фестивалі, де представлені різні автори та країни. Програма Книжкового Арсеналу “Література на експорт” покликана навчати українських видавців співпраці з міжнародними.

Оксана Хмельовська, кураторка програм “Книжкового Арсеналу” з професійного розвитку: За минулі три роки ми досягли більших показників у перекладах, ніж за 30 років незалежності. Окрім Українського інституту книги, переклади також підтримує House of Europe та Кретивна Європа. Промоція української книжки за кордоном відбувається у співпраці інституцій.

“Книжковий Арсенал” є майданчиком, який може зацікавити іноземців приїхати для переговорів. Через пандемію програма “Література на експорт” відбувається онлайн. Ми навчали українських видавців та літагентів, як продавати права, пояснювали інститут літературного агентства. А також залучили 37 іноземних агентів і видавців із 24 країн, потенційно зацікавлених у перекладі та купівлі прав, та зробили з ними B2B перемовини. Серед них були екзотичні для України ринки: Македонія, Румунія, Фінляндія, Мексика.

Що активніше посольство України займається промоцією культури, то більше країна зацікавлена в купівлі прав на книжки. Тому “Книжковий Арсенал” робив тренінг для діячів культурної дипломатії за кордоном.

Вікторія Ма: Цього року була започаткована відзнака перекладачів з української мови – Drahoman Prize, яку спільно організували Український інститут, PEN Ukraine та Український інститут книги.

Ірина Прокоф’єва: Ідея премії давно була в літературних і культурних колах загалом. Це приклад співпраці двох державних (УІ та УІК) та недержавної (PEN) інституцій. Драгоман – це амбасадор і перекладач, який не тільки перекладав, але й мав культурно-дипломатичну функцію. Ця премія відзначає перекладачів із української мови на мови світу. Першу премію цього року отримала Клаудія Дате, перекладачка з української німецькою.

На першу премію було номіновано 27 перекладачів і перекладачок із 15 країн світу. Найбільше номінацій було від українських посольств за кордоном. У наших посольств немає культурного відділу, у найкращому випадку є культурні аташе, які зазвичай мають іншу функцію в посольстві й заразом працюють над просуванням української культури.

Є велика проблема словників україно-іншомовних. Майже немає актуальних оновлених словників, і багато мов не покриті сучасними словниками з української. Це проблема для перекладачів та україністів.

Вікторія Ма: Також проблема з тим, що у світі мало перекладачів з української. У Німеччині одна кафедра україністики, у Чехії – три, а в багатьох країнах їх немає.

Ірина Прокоф’єва: Про цю необхідність говорять з часів незалежності. Ті українські студії, що є, створені ентузіастами, частково українською діаспорою. Зазвичай Україна не є виокремленою та вивчається як частина східноєвропейських студій та студій славістики.

Студенти насамперед зацікавлені вивчати російську культуру та мову, тому що вони потім знають, де використати ці знання. Росія вкладає величезні кошти в розвиток культури: студентські обміни, фінансування перекладів.

Одна з програм, яку ми запустили з Українським інститутом – це програма підтримки українських студій за кордоном. Якщо держава не буде фінансувати їх далі, перекладачам буде нецікаво займатися українською літературою.

Оригінал статті на Читомо: Як зробити сучасну українську літературу видимою у світі