Тут не заробляють мільйони. Як це – бути дитячим письменником в Україні

2021-04-02 12:55:07 Наталя Трішина

2 квітня відзначають Міжнародний день дитячої книги. Якою є сьогодні дитяча література в України та як завоювати довіру читача? Суспільне поставило кропивницьким письменникам, що пишуть для дитячої та підліткової аудиторії, два питання:

1. Як це – бути дитячим письменником в Україні?

2. Якою, на ваш погляд, сьогодні є українська дитяча книжка (література)?

Цікаво, що дехто з авторів відмовився від опитування, що теж є штрихом до портрету сучасного дитячого автора.

“Якщо людина хоче знати про те, чи дійсно його творчість цікава – це варто випробувати саме на дитячій аудиторії”. Антоніна Царук, дитяча письменниця з Кропивницького

1. Дитяча аудиторія – щира і безпосередня. Вона ніколи не лукавить. Тому, якщо людина хоче знати про те, чи дійсно його творчість цікава – це варто випробувати саме на дитячій аудиторії. Писати я почала з підліткового віку. Але до дитячої тематики звернулася після того, як у мене не стало батька. На той час мені здалося, якщо я не зафіксую ті почуття, те відкриття світу, які мені подарував батько, це буде ще одна втрачена Атлантида. Той дитячий настрій, гармонія, родинне тепло, краса природи, назви трав – все це прагнуло бути збереженим у творі. Все минає, а слово залишаються. Для мене дитяче оповідання – це вербальна (лат. verbalis — словесна – ред.) світлина.

2. Бути письменником – це постійно зважати на те, як до тебе ставляться твої читачі, колеги і, зрештою, держава. Мені пощастило, в першому випадку. У докарантинні часи у мене було багато читачів. Дитячі бібліотеки організовували зустрічі з письменниками. Приходиш на такі зустрічі, бачиш захоплені очі дітей. А потім випадково дізнаєшся, що з твоєю книжкою дитина спокійно засинає. І саме в цей момент ти усвідомлюєш, що у цьому світі тобі щось корисне вдалося зробити. А от колеги по цеху ставляться по-різному до твоєї роботи. Кажуть – пишуть для дітей ті, хто не може реалізувати себе у чомусь серйозному. Натомість класики говорять, що для дітей писати складніше, ніж для дорослих. В кожного є своя точка зору і коли людина не спробує наскільки це важко чи легко – не може бути однозначної відповіді.

Щоб писати для дітей треба мати внутрішній спокій

Після того, як у 2013 році вийшла книжка “Проліскові дзвони” нічого дитячого у мене окремою книжкою не вийшло. Щоб писати для дітей треба мати внутрішній спокій, відчуття краси і радість від життя. Зараз, коли йде війна…я не можу абстрагуватися від важливих подій. Можливо, це моя проблема. А можливо, я надто залежу від того, що відбувається у світі.

Українська книжка стає неконкурентоздатною

Це ненормальне явище, коли людина, яка займається творчістю мусить ходити і пропагувати свою книжку читачам, або стояти за прилавком і продавати її. З книжкою “Онучечка – чомучечка” мені пощастило – її відразу помітила одна з кропивницьких бібліотек і розповсюдила по обласним бібліотекам. Цю книжку я написала для своєї онуки, адже бракувало літератури з віршами для дітей віком від 2 до 4 років, які б легко запам’ятовувалися та виховували б дитину на українському грунті. На виручені від продажу книжки гроші я видала вже наступну свою дитячу книжку. Але так відбувається не завжди. Зазвичай письменнику ніхто не допомагає – він сам пише книжки, шукає художника-ілюстратора, спілкується з видавництвом і, зрештою, займається розповсюдженням своєї книжки. Саме через ці чинники українська книжка стає неконкурентоспроможною.

“Бути дитячим письменником крутезно, драйвово і весело”. Олена Горобець, дитяча письменниця з Кропивницького.

1. Діти нестримні в своїх емоціях, враженнях. Коли їм смішно – вони гигочуть аж дзвін стоїть, коли дивуються роблять це також голосно і виразно. Це та справжність, яка зачаровує і надихає. Тому бути дитячим письменном – крутезно, драйвовоі весело. Я пишу давно і не лише дитячі книжки. А твори для дітей у мене з’являються відколи маю синів з якими ми щовечора читаємо на ніч. Перечитали вже дуже багато, маємо велику домашню колекцію книг, беремо книжки у бібліотеці. Коли налаштовуєшся на цю фантазійно-бешкетну хвилю, важко втриматись від того, щоб і собі не почати вигадувати чудернацьких персонажів і їх пригоди, що захоплюють, дивують, смішать дітей і тебе саму, звісно ж. Завоювати довіру читача – неважко. Для цього потрібно лише бути щирим, не повчати і не займатись моралізаторством. Багато працювати над собою і над текстами. Усвідомлювати, що промо письменника і книжок – це також велика частина роботи. Сучасний дитячий письменник має вести сторінки в соцмережах, проводити зустрічі і презентації з добре продуманим сценарієм, інтерактивом, елементами шоу – все це потребує окремої уваги і не може бути знехтуваним.

Письменництво – це не та сфера діяльності в Україні, де можна заробляти мільйони

2. Якщо робити це професійно – то це така ж робота, як і інші і, звісно, потребує зусиль, подолання якихось моментів, що стосуються і особистого зростання і дисципліни і навіть бюрократичних якихось речей. Скажімо так, це не та сфера діяльності в Україні, де можна заробляти мільйони, але дедалі більше з’являється авторів, що роблять письменництво своєю основною професією і живуть з того.

Суспільне завітало до однієї з кропивницьких книгарень. В порівнянні з іншою літературою, дитяча займає чи не найбільший сегмент, – розповіла продавчиня Вікторія Мовсісян. “Часто відвідувачі запитують книжки кропивницьких авторів, але у нас їх небагато. В нашій книгарні була лише книжка кропивницької дитячої письменниці Олени Горобець “Горобці-молодці”, але її швидко розкупили. Найпопулярніша література для дітей віком від 7 до 10 років. Батьки приходять до нас з одним запитом – “Дайте нам щось цікаве”. Зазвичай з книгарні вони йдуть вже з дитячою художньою літературою”.

Оригінал статті на Читомо: Тут не заробляють мільйони. Як це – бути дитячим письменником в Україні