Про що мої кники. Лонгрід.
Про що мої кники. Лонгрід.
Софія Вітерець нещодавно запропонувала флешмоб з темою, що мене цікавить багато років.
Треба розказати, про що наші книги, а коментатори можуть написати, чи вони вловили авторський меседж.
Здається, все просто. Ще зі школи нас вчили відповідати на писання “Що автор хотів сказати своїм твором”. І ще зі школи багато хто з нас вловив нюанс – треба відповідати не про те, що автор сказав або хотів сказати, а те, що треба відповідати. Бо це на оцінку.
А в реалі ми зачитувались одними й тими самими книгами,але виносили з прочитаного ну дуже вже різні враження.. Це продовжилося й в університеті.
Читати “лектури” – тобто художніх текстів, що потім потребували різнобічного аналізу, там треба було дуже багато. І авторів, що нам з якихось причин не заходили, ми відкладали на самий кінець.
А інколи – бувало й таке, але зрідка – відкриваєш книгу, й тебе просто вивертає. Ну не твоє і все.
Звісно в інеті є короткі перекази майже всього. Але цього недостатньо для різноманітних розборів та аналізів.
І одного разу захотілося схалтурити.
Тому на допит були узяті одна однокурсниця-відміниця й одна однокласниця-любителька того автора, що так мені не припав до душі.
І було їх запитано: “Про що ця книга?”
-Про становлення особистості молодого митця у часи великих соціальних потрясінь…. заторохтіла моя подруга-відмінниця, радіючи, що нарешті я теж чогось не знаю.
-Ой, там така любов, така любов, він її кохав, вона його покинула, а потім він… – захоплено переповідала мені сюжет однокласниця.
Тож довелося мені все ж читати самостійно. І це було вже третє сприйняття книги як намагання автора розказати про своє нелегке становлення, і звісно як ніхто його талановитого не розумів у суспільстві буржуа і все таке.
З цього прекрасно видно,що автор тої книги й справді талановитий до геніальності, хоч і не долар, щоб усім подобатись. Бо там можна вичитати дуже багато чого.
А ще у мене завжди був автомат з психології. І що таке тест Роршаха мені теж було відомо. І що з того тесту теж можна вичитати ого скільки всього, хоч він являє собою просто розмазану чорнильну пляму.
І ще мені – уже з фахових дисциплін – було відомо, що автор і сам повинен у кількох фразах розказати, про що отой грубий том з геніальним опусом.
А як заведе, що то дуже геніально, непересічно й охоплює все, змішує і видає сенси пачками й мегатонами, то автора цього оцінять або віддалені потомки в часи постапокаліпсису – коли згорять у грубках всі інші книги, або миші в архівах старих бібліотек.
Пригадавши все оце, мій внутрішній автор сказав, що нічого лізти у цей флешмоб і лякати людей нудними мемуарами. А внутрішній студент сказав, що мемуар йому сподобався, бо нагадав золоті часи.
А як вони не дійшли згоди, то я й пишу.
А потім пригадую, що був десь коментар. Там багато окличних знаків та добрих слів, але головне оце:
Тут і плакати можна і сміятися!!!!
Тобто моя мета досягнута попри те, що мені хотілося або не хотілося сказати своїм твором – він викликав емоції, які були розділені і зі мною як автором, і з моїми героями.
Ми всі знаємо, хто зараз в основному читає книги. Це студентки й жінки, що пережили 90-і.
І коли я чую, чи читаю невдоволення й ламентації з приводу того, що вони не сприймають глибокі сенси й наративи, а хочуть відпочити від дійсності, то мені стає дивно.
Невже автори з середнім віковим статусом близько 30-40 років настільки наївні, що мають надію ввіпхнути студенткам у голову якісь свої сенси, нібито недоступні цим освіченим і поінформованим про все дівчатам?
Або вони хочуть чогось навчити жінок, що пережили крах старого світу і вижили в новому, ще й мають сили й цікавість до читання? Та ці жінки самі кого завгодно навчать сенсів, як їх добре попросити.
І їх вибір – то святе. Вони хочуть поповнювати скарбницю емоцій і впевнюватись в тому, що світ стоїть на правильному шляху. Там є любов, сім’я, діти, непрості стосунки, боротьба і перемога. І в цьому сенс.
А якщо автор хотів сказати й навіть сказав щось більше цього, то він молодець і моє йому шанування, коли хтось це теж вичитав.
А тут моя сторінка. І всі, у кого є час і натхнення, можуть тут знайти щось для себе. Ця пісня про любов 🙂 Ну й звісно про те. що коли любиш – буває нелегко. Але це не привід не кохати.
Оригінал статті на Букнет: Про що мої кники. Лонгрід.
Блог
У ЗСУ створили підрозділ із захисту культурної спадщиниУ Збройних силах України створили спеціальний підрозділ, завданням якого буде захист, збереження та запобігання знищенню об’єктів культурної спадщини, які можуть опинитися під загрозою
Юрій Андрухович став кавалером ордену «За інтелектуальну відвагу»Українського поета, прозаїка та перекладача Юрія Андруховича відзначили «Орденом незалежного культурологічного журналу “Ї” “За інтелектуальну відвагу”». Про це повідомляє видання «Збруч
Укрзалізниця прибрала з квитків російську мовуЗ проїзних документів Укрзалізниці прибрали дублювання інформації російською мовою. Про це повідомив заступник міністра розвитку громад і територій Тимур Ткаченко на своїй фейсбук-сторі
Світло, яке повертається(відгук про виступ Валентини Коваленко у межах проєкту «Майстри слова»)
Світло було увесь час, поки тривала творча зустріч «Майстри слова» з поеткою Валентиною Коваленко. Світлом були її вірші і книжки.
Комітет захисту журналістів (CPJ) надіслав листа президенту України Володимиру Зеленському із закликом створити умови, які забезпечать журналістам та медіа можливість працювати вільно,
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.