«Дюна» Френка Герберта: історія адаптацій фантастичної класики
2021-05-12 07:00:00 Олексій Чорний

Цього місяця українською вийшла перша графічна адаптація фантастичного роману Френка Герберта «Дюна», котрій передував трейлер нової кіноадаптації від Вільньова. І якщо про якість останньої ми зможемо судити тільки після прем’єри фільму, то про комікс і багатостраждальну історію медіа-адаптацій роману ми поговоримо зараз.

Створення оригінальної «Дюни»

У 1957 році, тоді ще журналіст, Френк Герберт перебував в Орегоні, з метою дослідження та вивчення того, як департамент сільського господарства США висаджує певні види рослин, що адаптовані для життя в пустельних умовах для того, щоб зупинити піщані дюни. Саме в цей момент Герберт полюбив піски й естетику пустелі. І саме після цього він почав досліджувати їх в усіх аспектах і деталях: від піску до соціокультурних аспектів життя в пустелі. Дослідження тривали приблизно п’ять років і вилились не у дослідження, а в науково-фантастичний роман. Саме так народилася «Дюна» — один з найвеличніших стовпів сучасної фантастики.

«Дюна» вийшла друком в 1965 році. Цікаво, що до того багато видавництв відмовляли Герберту в публікації роману. Того ж року книжка отримала найвизначніші премії світу фантастики «Г’юго» і «Небюла», а на цей час часто фігурує у списках найбільш проданої фантастики у світі, зокрема і через праці сина Френка Герберта, Браяна.

Читати ще: 20 тисяч солдатів проти 5-ти підпільників: про що комікс «Наразі непогано»

Дія роману відбувається у вигаданому всесвіті Галактичної імперії, яка контролює незліченну кількість планет. Людством керує жорстокий імператор і аристократи з Великих Домів. У результаті повстання штучного інтелекту люди відмовилися від «мислячих» машин, після чого міжпланетні перельоти стали можливі тільки завдяки Прянощі. Саме тому ключову роль в житті імперії відіграє пустельна планета Арракіс, також звана Дюною, де і видобувається ця унікальна речовина. У романі описується життя молодого Пола Атріда, сина герцога одного з аристократичних домів, якого прагне знищити імператор і ворожі герцоги. Саме молодому Полу судилося змінити імперію назавжди.

Френк Герберт та видання «Дюни» від Folio Society

Усесвіт, вигаданий Гербертом у результаті його досліджень і подорожей в Аравію, прописано до найменших деталей. Кожне видання має широкі глосарії й доповнення з витягами та цитатами з вигаданих релігійних та історичних трактатів. Зачасту сюжет «Дюни» інтерпретують як вчасний і актуальний екологічний маніфест або політичну заяву щодо ситуації на нафтовому ринку Близького Сходу. І справді, політична боротьба, війни та поділ інтересів навколо нафтових родовищ і в 2021 році мало чим відрізняється від політичних інтриг феодальних домів за право монополізувати видобуток меланжу на планеті Арракіс.

При цьому побут аборигенів, фрименів, постійно відсилає до звичаїв саудитів, античної Греції, а термінологія заснована на запозиченнях — з арабської мови, івриту та фарсі. Усе це разом дає правдоподібне зображення техногенного всесвіту майбутнього, через яке, зокрема, роман і прославився на увесь світ. Так, наприклад, Атріди — династія, яку започаткували Агамемнон і Менелай, черв’як Шаї-Хулуд — це спотворене арабське або перське «шах-е-хулуд», що означає «владика вічності», а ім’я месії Квісац Хадерех запозичено з івриту, «Кфіцат ХаДерех», що означає «скорочення шляху».

Сам Герберт багато років по тому в статті «Як я писав Дюну» розповів про основні теми, які він вклав у свій роман: з одного боку, Герберт зробив власну інтерпретацію міфу про месію, що робить революцію і показує нову проблематику «енергетичних» проблем, наголошуючи на зв’язках політики, релігії й економіки. Не останню роль при цьому грає наркотик, що не тільки пробуджує самосвідомість, але й викликає сильну залежність. Разом з водою Прянощі виконують своєрідну роль нафти, як вичерпного ресурсу, контроль над яким дає владу у масштабах планети чи Всесвіту.

І не зважаючи на те, що в основі лежить екологічна тема, це у першу чергу історія про людей. «Дюна» Френка Герберта добра саме багатошаровим та вірогідним світом, який вже чимало разів адаптовували в кіно, іграх і коміксах. І якщо в коміксах, ігровій індустрії та настільних іграх адаптації «Дюни» вважаються якщо проривними, то принаймні вартими уваги, то з кіноіндустрією та подальшими продовженнями роману все не так однозначно.

Кіноадаптації: спроби Джейкобса, Лінча та Ходоровскі та інших

Першим потенціал «Дюни» в розрізі кінострічки оцінив Артур Джейкобс («Планета мавп»). Він викупив права на екранізацію в 1971-му, профінансував проєкт та запросив для роботи над стрічкою Девіда Ліна з Робертом Болтом («Лоуренс Аравійський»). Після перших драфтів сценарію ідею полишили, віддавши перевагу продовженню фінансово успішної «Планети мавп».

Наступною стала найлегендарніша й одночасно найпровальніша спроба екранізації «Дюни» від Алєхандро Ходоровські. Проєкт розвалився під вагою власних амбіцій. Так за зовнішній вигляд «Дюни» Ходоровскі відповідали видатні фахівці з усього світу: ілюстратори Жан «Мебіус» Жиро, Кріс Фосс, та Ганс Гігер. У касті проєкту були Мік Джагер, Девід Керрадайн і Орсон Веллс. За саундтрек відповідали Pink Floyd. А Сальвадор Далі мав зіграти падишаха-імператора Шаддама 4-го. Фінансування проєкту і розтягування процесів знімання роздули бюджети до невимовних розмірів і фільм скасували. Зараз про його існування нагадує документальна стрічка Френка Павіча «Дюна Ходоровські» і лімітоване видання артбуків до фільму, який так і не був створений.

Концепт Гігера

Згодом можливість екранізувати «Дюну» отримав Діно Де Лаурентіс, котрий на весні 1981 року запросив на місце режисера Девіда Лінча. Заради кіноадаптації книги Герберта відомий режисер відмовився від роботи над «Поверненням джедая». Лінч вважав, що Спілберг буде постійно втручатися в проєкт і не дасть створити авторський погляд. Іронічно, що саме монтаж студії вважають основною причиною провалу фільму Лінча. При цьому до запрошення він ніколи не читав і навіть не чув про існування такого роману як «Дюна».

Фільм знімали 3 роки та в 1984-му проєкт потрапив на великі екрани. На час релізу «Дюна» Лінча стала найдорожчим проєктом студії Universal з бюджетом в 42 мільйони доларів. І це був касовий провал зі зборами у 27 мільйонів. Попри те, що Лінч дотепер вважає «Дюну» «найганебнішим етапом своєї кар’єри» і стрічкою, в якій він продався, фільм отримав культовий статус в колах фанатів.

У своїй інтерпретації режисер доволі сильно відійшов від сюжету роману, опустив багато значних деталей «лору», що в основному і викликало гнів фанатів книжкового циклу. Але «Дюна» Лінча дотепер є одним з найбільш стильних фантастичних фільмів в історії. Розбіжності з оригіналом були цілком компенсовані надзвичайною детальністю та прискіпливістю в праці з декораціями, костюмами, макетами техніки та архітектурними формами далекого майбутнього.

Незвична архітектура часто головувала в кадрах Лінча

При цьому, на відміну від Ходоровскі, який адаптовував книгу через психоделічні концепти, візуал «Дюни» Лінча полягав у відмові від стерильного хай-тек дизайну притаманного науковій фантастиці того часу. У візуальних рішеннях превалює еклектика, які поєднує у собі елементи готики та артнуво, у той час, як природу фільмували в мексиканській пустелі Самалаюка. Саундтрек картини написала група Toto. Акторський склад майорів тогочасними зірками, починаючи від «музи» Лінча Кайла МакЛахлена, Патріка Стюарта, Макса фон Сюдова, закінчуючи британським співаком Стінгом.

Відзнятого матеріалу вистачало на чотири години хронометражу, але студійні боси побоялися випускати в прокат настільки довгу стрічку, та скоротили її до двох з гаком годин, при цьому не допустивши Лінча до фінального монтажу. Нічого не нагадує? Так «Ліга Справедливості» далеко не перша жертва босів студій.

Також «Дюна» Лінча була адаптована в комікс студією Marvel за історію відповідав Ральф Маччіо, а за малюнок Біл Сінкевіч, про котрого ми згадаємо ще трохи згодом. Коміксова адаптація не виявилася проривом і мала доволі стримані відгуки, та два перевиданні.

Комікс був детальною адаптацією фільму

Після провалу Лінча світ побачив пару доволі вдалих, але менш помітних серіальних адаптацій. Перша від Sci-Fi Channel у 2000 році та друга у вигляді його продовження та адаптації другої та третьої книги циклу у 2003 році.

Читати ще: Зомбіапокаліпсис чи диктатура прибульця: що чекає в майбутньому DC

Після довгого затишшя, виходу незліченної кількості продовжень від Браяна Герберта (частіше за все вони нагадують фанфіки) франшиза отримала новий вибух зацікавлення до себе у 2016-му, коли студія Legendary Pictures викупила права на «Дюну» і призначила Дені Вільньова керівником майбутнього проєкту. Автор «Прибуття» і «Того, що біжить по лезу 2049» перш за все зарекомендував себе як творець фантастики «від фаната для фанатів», тому й очікування у ґіків відповідні. А поки ми чекаємо на вихід стрічки, прем’єру котрої вже декілька разів переносили, видавці коміксів та книжок не сидять на місці й теж прагнуть відкусити ласий шматочок на відроджені легендарної франшизи.

Вільньов з перших кадрів трейлера здобув прихильність фанатів

Графічні адаптації «Дюни»

Першими у перегони увірвалося видавництво «Abrams Books». Вони видали «Дюна. Графічний роман», від сценаристів Браяна Герберта і Кевіна Джеймс Андерсона та художників Рауля Аллена і Патрісії Мартін. Графічний роман поділить «Дюну» на три частини, перша з яких вже вийшла українською у видавництві «Рідна Мова». Цікаво, що за обкладинки відповідає Білл Сінкевич (так, це той, який трохи раніше малював графічну адаптацію «Дюни» Лінча). Обкладинки будуть формувати триптих, також саме Сінкевич розробив логотип для серії.

Обкладинка від Біла Сінкевича, перша з триптиху

«Дюна. Графічний роман» — вдала і доволі детальна адаптація першоджерела, що не на крок не відходить і не порушує сюжет оригіналу. Щоправда, роману передує незліченна кількість передмов, подяк і цитат, які зручніше читати у додаткових матеріалах чи післямові. Я певен, що якщо ви фанат «Дюни», то за всі ці роки, вас стомили розповіді Браяна Герберта про його адаптації та працю над спадком батька, проте якщо ви вперше відкриваєте для себе світ «Дюни», то забудьте попереднє речення — передмова стане детальним провідником в історію франшизи.

Сюжет майже дослівно повторює першу третину книги і це радість для фаната книжки. При цьому самому малюнку бракує етнічної ідентичності та мотивів «Близького Сходу», які Герберт заклав у свій роман, що не заважає цілісності наративу, але позбавляє читачів важливих акцентів. Візуальний ряд мальованої історії приємний, але не пропонує нових візуальних рішень, і подекуди нагадує суміш стилю старих мультиків «Дісней» та анімаційних стрічок «Геві Метал».

Проте єдина істотна проблема, як на мене, те, що художники не завжди влучно передають емоції персонажів. Переклад зроблений з усталеною термінологією використаною раніше в українському виданні книжки від видавництва «КСД». Загалом ця графічна адаптація добре працює для занурення в атмосферу «Дюни» і цілком підходить для першої зустрічі з величним світом Герберта.

Не всі адаптації роману були однаково успішними чи вдалими, але кожна з них знайшла авдиторію з глядачів чи читачів, які вважають її культовою класикою. Тільки вам обирати, яка з них стане для вас тією самою «Дюною». Раджу вам дати шанс новій графічній адаптації, яка точно поверне в улюблений всесвіт.