“Була собі колись дівчина необачна…”
“Була собі колись дівчина необачна…”
Доброго вечора!
Так-от, чи знаєте ви, що в Лесі Українки є вірш про перелесника? Люблю її “Лісову пісню”, та й поезію пам’ятаю зі школи, а тут мене чекало здивування. Ось деякі рядки:
Тоді мене перемагає сон.
А ранком бачу я в своїм свічаді
Бліде обличчя і блискучі очі,
А в думці, мов тривога, промайнуть
В дитячих літах чутії легенди
Про перелесника. Розказує, бувало,
Стара бабуся нам, маленьким дітям:
«Була собі колись дівчина необачна…»
Про необачну дівчину, що довго
За кужелем сиділа проти свята,
І не молилася, й на дзвони не вважала,
І спати не лягала, от за те
До неї уночі з’являвся перелесник,
Не дьяволом з’являвся, не марою,
Спадав летючою зорею в хату,
А в хаті гарним парубком ставав…
На ранок, як співали треті півні,
Зникав той перелесник, а дівчина
Уквітчана, убрана засипала
Камінним сном. А потім цілий день
Бліда ходила, мов яка сновида,
І тільки ждала, щоб настала ніч,
Щоб з перелесником стояти на розмові,
А тим розмовам був лихий кінець…
А в оповіданні “Зловити невидимку” якраз з’явився новий розділ))) Запрошую до прочитання ❤️ Твір пройшов модерацію на конкурс, тому велике прохання підтримати його))) А ось цікавенький уривочок:
” – Не підходь! Згинь, маро! – скрикнув, виставивши перед собою зілля. Вчув регіт. Скажений, несамовитий. Одним лиш порухом налітник опинився в міліметрі від мене. Від нього тхнуло гнилим м’ясом.
“Фе! Як до нього жінки взагалі торкаються?” – скривив лице від огиди. Застиг від страху.
– Думаєш, ці твої цяцьки мене зупинять? – один дотик і від зілля лишився лиш порох. Я тривожно зглитнув. Дивився на нього – і наче бачив себе в дзеркалі. Це було так правдиво… Та зловив себе на думці, що то – просто одне із його облич. Майстер ілюзій, не інакше…
– Я ж все про тебе знаю! Кожен крок, всі думки…
Вступати в діалог я не планував, та це мене зачепило.
– Звідки ти можеш мене знати? Краще не прикривайся, а покажись справжнім!
Планував говорити голосно й відважно, та натомість з горла виривались лиш глухі тихі звуки. А налітник тим часом полишив мене й став кружляти собі по кімнаті. Літав попід стелею туди-сюди.
– Це і є я справжній! – на мить зупинився. – Невже ти досі не зрозумів? Від себе не втечеш! Я міг не прилітати сьогодні, але ця круговерть повторюється знову і знову…”
Оригінал статті на Букнет: “Була собі колись дівчина необачна…”
Блог
На Ковельщині з’явилися вулиці Петра Яцика та Євгена МаланюкаУ межах деколонізації вулиці у Ковельській громаді отримали нові назви. Про це повідомили на сайті Ковельської міської ради.
Вулиця Брюллова була перейменована на честь Пе
Оголосили переможницю Німецької книжкової премії 2024 рокуПід час Франкфуртського книжкового ярмарку оголосили лавреатку Німецької книжкової премії 2024 року, нею стала письменниця Мартіна Гефтер. Про це повідомили на сайті премії.
Письменницю
Кабінет Міністрів України звільнив Тараса Шевченка з посади заступника міністра культури та інформаційної політики з питань європейської інтеграції. Це сталося під час засідання 8 жовтн
У Києві запрацювала головна книгарня «КнигоЛенду»У Києві відбулося передвідкриття для професійної спільноти головної книгарні «КнигоЛенду» в столиці за адресою вулиця Жилянська 5/60, біля метро Олімпійська. Про це повідомила кореспонд
У Польщі оцифрували перші львівські газети XVIII-XIX столітьНаціональний інститут імені Оссолінських у Вроцлаві «Оссолінеум» виклав у відкритий доступ скани кількох річників перших львівських газет 1776–1805 років. Про це йдеться на сайті Нижньо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.